«Якщо ми виграємо революцію, роздавимо Росію, то на поховальних уламках її зміцнимо владу сіонізму й станемо такою силою,
перед якою весь світ стане на коліна.
Ми покажемо, що таке справжня влада.
Шляхом терору, кривавих лазень ми доведемо російську інтелігенцію до цілковитого отупіння, до ідіотизму, до тваринного стану.
А поки що наші юнаки в шкіряних куртках — сини майстрів годинникових справ з Одеси й Орші, Гомеля й Вінниці, — о, як чудово, як натхненно вони ненавидять усе російське»
Лев Троцький
До голодоморів та репресій в Україні причетні два чинники: російський великодержавний шовінізм і єврейський сіонізм.
Тільки два народи — єврейський та російський, кожен свого часу, оголосили себе богообраними народами.
Ідеологія богообраності єврейства сформульована в таких постулатах: єврейство — найрозумніша частина людства, решта — дурні; єврейство повинно володарювати всім світом; для досягнення цієї мети всі засоби прийнятні: шантаж, брехня, хитрощі, шпигунство, змови, масонство, вбивство...
Ідеологія богообраності російського народу набрала форми великодержавного шовінізму.
Основні його позиції: російство — найвизначніша частина людства, решта заслуговує лише на презирство;
росіяни мають право і повинні володарювати всім світом;
для досягнення цієї мети всі засоби прийнятні: обман, обіцянки (щоб їх ніколи не виконувати), провокації, шантаж, а головне — війни...
Наведені ідеології вражають подібністю.
Обидві не містять таких категорій, як чесність, порядність, справедливість.
Вони зіткані з шахрайства, обману, а підвалинами їх конструкцій є людиноненависництво і безжалісність.
1918 р. настав час, коли представники цих ідеологій, перебуваючи в революційному союзі, змогли повною мірою продемонструвати свою «богообраність» відносно українського народу.
Позаяк єврейство в епоху комуністичного терору не мало державності, воно здійснювало політику «прилипання» до потужних політичних і державних течій.
Саме такою потужно руйнівною і безглуздо жорстокою течією був російський шовінізм, прикритий комуністичною демагогією.
Комуністична ідеологія стала зовнішнім прикриттям шовіністичної та сіоністської ідеологій, які в первісному вигляді були потворними і диявольськими.
Таким чином, російський великодержавний шовінізм і єврейський сіонізм, прикрившись привабливими гаслами комунізму, не змінили сутності, а лише замаскувалися, стали ніби сіамськими близнюками.
Російський шовінізм, прагнучи підкорити світ, вважав, що використовує єврейство для досягнення своєї мети, а єврейський сіонізм, навпаки, вважав, що використовує російських шовіністів для здобуття свого всесвітнього панування.
Шовінізм-сіонізм ленінських часів
В особі Леніна російський шовінізм і єврейський сіонізм дістали ідеальний варіант як обдурити світ і покласти його собі до ніг. Шовінізм-сіонізм Леніна, Троцького, Зінов’єва, Кагановича та їхньої багатотисячної камарильї вчинив небачені злочини проти людства.
Це він сконструював злодійську систему влади, яка на 1/6 земної кулі понад 70 років нищила все прогресивне, патріотичне, моральне, національне. Шовіністи-сіоністи створили аморальну, деморалізаційну ідеологію, яка вбивала в людині людину і перетворювала її на злодія. Шовінізм-сіонізм позбавив людей права на фізичну свободу, відібрав свободу слова, розтоптав і знищив демократію.
Нищівними були удари по релігійній моралі. Треба було зруйнувати буржуазну сім’ю. Це означало, що тогочасна сім’я вважалася злочином перед шовіністами-сіоністами. Жінки мали бути призначені всім. «Геть сором!», «Геть цнотливість!», «Даєш вільну любов!» Суспільство намагалися перетворити на комуністичний бордель.
Заборонили релігію. «Матюкайся, Ванька, Бога немає!» Аморальною людиною легше маніпулювати.
Починаючи з 1918 р. Україну грабували шовіністи-сіоністи за прямими вказівками Леніна.
Грабували хліб, худобу, коней, усе, що можна вивезти, з’їсти.
А що неможливо було вивезти — палили, нищили. Людей вбивали, вивозили до Росії.
Російське військо грабувало Україну. Ленін вимагав: хліба, хліба, хліба!!!
Лише з Херсонської губернії з 18 лютого до 9 березня 1918 р. до Моск-ви було вивезено
251 вагон хліба,
2 вагони крупи,
до Калуги — 55 вагонів хліба,
Володимира — 64,
Кінешми — 61,
Оленецької і Новгородської губерній — по 32 вагони,
а також десятки вагонів до інших міст Росії.
Зауважимо, що всі попередні та подальші вивезення матеріальних цінностей з України не були оплачені.
1918 р. було встановлено контрибуції на міста України:
на Київ — 400 млн золотих рублів,
Одесу — 500 млн,
Харків — 100 млн золотих рублів. «
В случае неуплаты контрибуции в срок (обычно 2— 3 дня) власти обещали расстрел каждого 5-го жителя».
У грудні 1918 р. колишній арсенальський столяр В. Боженко надіслав до Москви велику партію унікальних картин з палацу Довгоруких у посаді Великий Топаль. З Диканьки в січні 1919 р. вивезено з маєтків В. Кочубея до Москви срібні вироби масою 480 кг.
З Полтавського Земельного банку — 898 золотих і срібних прикрас.
У тисячі разів більше було вивезено всіляких цінностей тишком-нишком, потай, по-злодійськи. Цих цінностей вистачило б для врятування всієї України від будь-якого голоду.
1918 р. Ленін створив у селах України комітети бідноти, основне завдання яких полягало в насильницькому реквізуванні хліба у селян, що мали деякі запаси хліба. На додаток до комбідів Ленін створив Продовольчу армію чисельністю понад 70 тисяч солдатів. Грабували Україну не лише комітети бідноти, не лише продар-мія, а й регулярна Червона армія. І все це збройно, безоплатно. 1919 р. замість комбідів в українських селах було створено комітети незаможних селян (комнезами). Підсилювалася грабіжницька політика.
1919 р. низкою декретів і постанов було запроваджено продовольчу розверстку із селянських господарств. Продрозверстку здійснювали комнезами, робітничі продовольчі загони, військові підрозділи Наркомпроду УСРР, частини Червоної армії.
На початку березня 1919 р. у Харкові керував III з’їздом КП(б)У один із запеклих сіоністів — Янкель Свердлов, який запровадив в Україні політику воєнного комунізму, продрозверстку, трудову повинність, підтвердив перехід від одноосібного сільського господарства до колективного, товариського.
X. Раковський (сіоніст) за наказом Леніна створив в Україні комітети допомоги голодуючим у Росії. І це до того, що весь хліб України вивозився негайно і в повному обсязі. Ленін видав категоричне розпорядження вивезти з України до 1 червня 1919 р. до Росії 800 тис. т хліба. Відбувалася перманентна грабіжницька процедура, що призвела до голодомору в 1921—1923 pp.
1921 p. почався масовий голодомор у південно-східній частині України. Але вивезення українського хліба тривало незважаючи на те, що треба було сіяти-засівати поля, забезпечувати виробництво, виживати. Фрумкін (сіоніст) керував в Україні вивезенням хліба, іншого майна та цінностей.
Ленін дорікав йому за те, що мало вивозить, вимагав нових вивезень хліба. А Україна була охоплена голодом.
Наприкінці липня 1921 р. Ленін звільнив Поволжя від продподатку, а на голодуючу Україну наклав додатковий продподаток.
Мало того, він мобілізував з голодуючих районів Росії півмільйона солдатів і розмістив їх в Україні, щоб вони прогодувалися і допомагали реквізувати залишки хліба у селян
. А 2 серпня 1921 р. Ленін звернувся до українських селян із закликом допомогти голодуючому Поволжю.
Москва встановлювала план врожайності для кожної української губернії. Так, на 1921 р. для Миколаївської губернії було встановлено план валового врожаю на рівні 11 254 тис. пудів, а фактично одержано 1040 тис. пудів. План хлібоздачі в Україні на 1921 р. доведено до 95 млн пудів, а фактично врожай становив 74,9 млн пудів.
У хлібній ленінській політиці застосовувалися методи терору, одним з яких був метод колективної відповідальності за виконання хлібоздачі.
Ось витяг з наказу Вознесенського повітового особливого продовольчого комітету від 15 листопада 1921 p.: «Взять в каждой волости от 15 до 25 человек заложников из кулацкого й середняцкого населення.
В случае, если какое-либо село отказывается дать подписку о круговой ответственности или же, дав подписку о выполнении продналога в 48-часовый срок, й по истечении времени продналог будет не выполнен, такие села будут объявлены врагами Советской власти.
Половина заложников будет судима, вплоть до применения высшей меры наказания — расстрела, после чего будет взята новая группа» [2, с. 51].
У літературі кількість жертв того голодомору наводиться різна — від мільйона осіб і більше.
Якщо взяти навіть 1 млн осіб, то це страшна цифра; до того ж великої рогатої худоби — 89%, свиней — 99%, коней — 83%, овець — 62%.
У грудні 1919 р. у кишені одного вбитого єврея, командира більшовицького батальйону було знайдено документ, сповнений злорадством з приводу трагедії народів Росії, до яких належав і український народ.
Зокрема у ньому йшлося: «Сини Ізраїлю! Година нашої остаточної перемоги близька. Ми стоїмо на порозі до командування світом...
Авторитет чужих для нас релігій і доктрин ми успішною пропагандою піддали нещадному критицизмові і приниженню.
Ми захитали культуру, цивілізацію, традиції і трони християнських релігій.
Ми зробили все, щоб уярмити російський народ жидівською силою і остаточно примусити його впасти перед нами на коліна. ..
.Перемога над Росією виграна нашою інтелектуальною вищістю. ...Росія переможена і зрівняна з землею.
Росія у смертельній агонії під нашою стопою. Бронштейн (Троцький), Апфельбаум (Зінов’єв), Розенфельд (Каменев), Штайнберг — усі вони, як і тисячі інших — справжні сини Ізраїлю.
Наша сила в Росії необмежена! У містах комісаріати і комісії з продовольства, домоуправління та інші обсаджені нашими людьми. ...Сини Ізраїлю! Година довгоочікуваної перемоги над Росією близька: щільно зімкніть свої лави! Розголошуйте національну програму нашого народу!» [З, с 31-32].
Особливе засилля єврейства було в ЧК, структурах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Тут вони безкарно скоювали злочини гігантських масштабів, прикриваючись революційною доцільністю. У лютому 1923 р. затверджено секретний циркуляр, де перелічено приречених найближчим часом на поголовне фізичне знищення.
Наведу те, що стосується України: усі колишні члени Союзу Незалежних Землеробів, Хліборобів; усі націоналісти; усі офіцери, рядові петлюрівських з’єднань, різних повстанських підрозділів; усі цивільні працівники попе-редньої влади; усі колишні купці, власники магазинів і лавок; усі колишні землевласники, великі орендарі, багаті селяни та ін. Усіх було знищено.
Шовіністично-сіоністська ідеологія ставилася на вищий рівень, за неї треба було вбивати батька, матір, брата, сестру.
«В ім’я ідеї — матір до стіни,
Перед холодне дуло карабіна.
Але в очах— ні жалю, ні вини,
Його душа — як статуя камінна.
Дивився в рідне пасемко сивин —
І цілився у цяточку на лобі. Голгофа. Хрест.
І він на ньому — син,
Розіп’ятий у маминій жалобі...
В ім’я ідеї, зціпивши уста,
Наводив дуло — холодно і строго,
А мати, наче здійнята з хреста,
Навпошепки молилася за нього».
Іван Гнатюк.
Очолити російську революцію єврей Троцький не міг, а єврей Ленін-Ульянов-Бланк, маючи маску росіянина, міг і мусив. Ленін хоч і говорив, що плює на Росію, бо він, бачте, більшовик, але ніхто з росіян не міг сприймати ці слова як слова єврея, неросіянина. Вважалося, що це бравада, легкий жарт. У Троцького щодо Росії були зовсім інші, нефальшиві думки. Безперечно, про них знав і Ленін, позаяк вони були найближчими друзями. Троцький про Росію і революцію казав як ворог, і Ленін йому не заперечував. Було все зроблено, щоб про такі висловлювання Троцького не знали в Росії.
А Троцький ось що заявляв: «Якщо ми виграємо революцію, роздавимо Росію, то на по-ховальних уламках її зміцнимо владу сіонізму й станемо такою силою, перед якою весь світ стане на коліна. Ми покажемо, що таке справжня влада. Шляхом терору, кривавих лазень ми доведемо російську інтелігенцію до цілковитого отупіння, до ідіотизму, до тваринного стану. А поки що наші юнаки в шкіряних куртках — сини майстрів годинникових справ з Одеси й Орші, Гомеля й Вінниці, — о, як чудово, як натхненно вони ненавидять усе російське» [4, с 36].
Усе, що сказав Троцький, на жаль, збулося.
http://www.personal-plus.net/article.php?ida=824 _________________
СЛАВА УКРАЇНІ!